Море

Море, ти серце лікуєш і душу,
Світ не затьмарять, ні шторм, ні тумани,
Море, ти чуєш? У тебе прошусь я,
Змий з мене біль, зціли мої рани.
Чом я не можу піднятись до неба?
Чом мої крила неначе скрутило?
Море, ти чуєш? Питаю у тебе,
Може тобі я чим завинила?
Ти ж бо все знаєш, ти вічне і мудре.
Скільки всього за віки в тобі сталось,
Хтось, цілував твої хвилі, як груди,
Хтось, проклинав тебе наче зухвало.

Море, ти чуєш? Я ж тільки людина,
Стомлена серцем, змарніла душею.
Море, а може мені нові крила,
Ти подаруєш, з піни своєї?
Море, ти бачиш? Я знову літаю,
В променях сонця грають веселки,
В крилах, я, вітер душі відчуваю,
В хвилях, частинку зоставила серця.
Навіть коли, я від тебе поїду,
Згадуй мій крок, в темну ніч, і у днину,
Тіло моє у холодних обіймах хвилі і вітру,
Згадуй людину…
   
  04.04.2008