Роздуми

Зробив свій крок – я більше не твоя,
І губи не зіллються в поцілунку.
Коли зійде вечірняя зоря
Моя душа, уже нап’ється трунку,
І відречеться від життя в тобі,
Похована одна навік в журбі.
 
  2008





Що ти відчув, коли сказала «ні»?
Чи може серце на хвилину зупинилось?
А чи душа завмерла в самоті?

Чи істина на мить тобі відкрилась?
Я наче хвиля в морі, що бурлить,
Нестримна, дика іскра Прометея,
Якщо мене пригнобити – бурлить,
Чи спалює дощенту – біс із нею!
Залиш собі золочені клітки,
Живи в них сам, чи посели в них іншу,
Вже краще знову жити в самоті,
Ніж кайдани примірять на хвилинку.
 
  2008