Спогади дитинства...

Цвітуть настурції в бабусинім саду,
Їх ніжний аромат мене в дитинство кличе,
Заплющу очі у долину йду –
До джерела набрать водиці.
Цілющу воду в хату принесу,
І поклонюся рідному порогу,
Ось тут малою спала в споришу,
А там манила мандрами дорога.
Тихенько двері клямкою бринять
І посміхаються великі рідні вікна,
Які багатства світу промінять
На часточку душі – мінять не звикла…

  19.

04.2008  




День за вікном, сполоханий дощем,
Що грає крапельками, як сумна сопілка.
Мені насниться полудневим сном,
Старенька хата і вишнева гілка.
Вода з криниці співом джерела,
На крилах пам’яті, знов понесе в дитинство,
Там Мавка, в лузі, при ставку жила,
Така приємна і красива дівка.
До півночі співали солов’ї,
І коники сюрчали наче скрипки,
Там у моїм чарівному гаю,
Дитинство колисалося улітку.
Там перший подих, перший сміх і крок,
І перша мить, де так любов сп’янила,
У серці Посухівка і ставок,
Малий куточок – Україна мила.

  20.07.2009р.